Tag: war

Ось і до осені дожили, – дума вона. – Дожилися”

Стоїть біля вікна і перераховує листя,

Що впало із дерева. Що за дерево? Липа?

У горлі у неї застрягло ім’я зі списку загиблих

То як усе було з ним? Було просто й довершено

З ним усе було солодко, з ним усе було вперше –

Перше кохання,

перший нервовий зрив,

перша затяжка канабісом

Він писав їй на спині вірші, їй і досі горять ті написи

То були вірші Єсєніна,

Маяковського і –

божечки – Леонарда Коена

В них ішлося про те, як сильно вона була в нього закохана

Його поцілунки були на всіх її випуклостях і заглибинах

Голос його п’янив як портвейн, шкіра його пахла липами

Він був, як пишуть в казках, красою подібний до місяця

Об його погляд можна було вколотися чи порізаться

Вона й різалась регулярно, досі шрами на венах

Він знімав її на прострочену плівку “Свема”

Звичайно ж, голу, звичайно ж, на чорному шовку

Те, що вона почувала, було подібне до анафілактичного шоку –

Жар в голові, зашморг на горлі, біль у грудині тиснучий

Він був найкрутішим хлопцем Донецька пізніх двохтисячних

Вона ім’я його не могла вимовити без схлипування чи стогону

Вона була в нього закохана.

Я вже казала?

Вона дійсно була закохана

А тепер у неї за вікнами Львів і липа жовтого кольору

Вона слухає – не повірите – Леонарда Коена

Ця затишність осені їй видається такою дивною

Нікому, крім неї, немає діла до списку загиблих противника

Сльози її течуть по склу струмками холодними

Вона думає:

“Сподіваюсь, його убило тим безпілотником,

На який пішло пів моєї зарплати”

Їй залишається тільки плакати. Пів ночі плакати.